Історія торгової мережі «Амстор», або Хто він — містер Вагоровський?

01 Вересня 2015

Нещодавно ЗМІ широко тиражували інформацію, що «МВС встановило факти фінансування терористів із боку екс-керівників торгової мережі «Амстор» ». Причому, екс-керівники вперше згадуються в ролі фінансистів терористів, які розв’язали військовий конфлікт на Сході України. Група «Депутатський контроль» вже просила генеральну прокуратуру звернути увагу на їхню діяльність.

Йдеться про двох братів Володимира й Олександра Вагоровських. Останній не дуже цікавий журналісткій братії, бо як запевняють близькі до їхньої сім’ї люди і колишні працівники торгової мережі «Амстор», він повністю підконтрольний старшому братові і є не більш ніж виконавцем його волі. А от Володимир – цікавіший персонаж, адже він є «темною конячкою» в українському бізнесі. Його прізвище раніше рідко мелькало у ЗМІ, але останнім часом він став частим героєм публікацій. Практично всі вони присвячені корпоративному конфлікту навколо торгової мережі «Амстор», під час якого під Новий рік магазини мережі були захоплені озброєними людьми.

Навіть у розслідуванні ресурсу «Наші гроші» про те, хто ж живе у скандальному будинку на вулиці Грушевського 9А (далі ми розповімо, як Вагоровський придбав цю квартиру), він згадується як «донецький бізнесмен, котрий, будучи міноритарним власником торгової мережі «Амстор», зумів забрати низку магазинів у зоні АТО в мажоритарного акціонера Вадима Новинського (депутат Верховної Ради від «Опозиційного блоку»).

Ми спробували розібратися, як Володимиру Вагоровському вдалося заслужити статус «кривдника» партнера самого Ріната Ахметова, і що змусило правоохоронні органи звернути увагу на його діяльність. Для цього не обійтися без екскурсу в історію.

У пошуку «грошових мішків»

Згідно із розслідуванням Forbes (Україна) і розповідями колишніх працівників «Амстор», на початку нульових, ще особливо нікому не відомий донецький бізнесмен і, за сумісництвом, наш головний герой Володимир Вагоровський, який на той час уже встиг назбирати трохи грошенят на дистрибуції ліцензійного алкоголю й тютюну, відкриває у столиці Донбасу перший магазин під торговою маркою «Амстор».

Тоді (2003 року) для Донецька магазини такого формату були ще чимось новим. Єдиним серйозним конкурентом на регіональному ринку для «Амстора» в той період була лише мережа «Обжора» В’ячеслава Соболєва. Великі гравці прийдуть сюди набагато пізніше. На превеликий подив Вагоровського і його молодших партнерів у алкогольно-тютюновій дистрибуції, відкритий магазин «запрацював» досить успішно.

Окрилений цим успіхом, бізнесмен вирішує масштабувати проект, хоча б до рівня регіональної торгової мережі. Однак грошового ресурсу на реалізацію цих грандіозних планів забракло. Вагоровський починає активно шукати бізнес-партнера, а простіше кажучи, «грошовий мішок», який би зміг влити гроші в розвиток мережі. Тоді Вагоровський звертається до свого старого знайомого, тоді співвласника «Запоріжсталі» Едуарда Шифріна, з яким познайомився ще наприкінці 90-х на одному з курортів у Греції. На початок «нульових», як ми пам’ятаємо, якраз припадав «золотий вік» української металургії.

Загалом, в Едуарда Володимировича на той момент без сумніву були вільні грошові ресурси, і цей проект здався йому цікавим. Сторони домовилися співпрацювати на умовах 60% на 40%. Мажоритарієм виступав Шифрін. З цього моменту мережа починає розвиватися прискореними темпами. «Амстор» виходить на ринок Запорізької та Луганської областей. Найбільший пік зростання «Амстор» припав на 2006–2008 роки, коли мережа зросла з 5-ти до 23 магазинів. Будівництво торгових центрів, купівля обладнання магазинів і оренда торгових площ відбувалася переважно за рахунок залучених банківських кредитів.

Але й Шифрін вливав у компанію чималі суми. Торгові площі компанії росли «як на дріжджах». До кінця 2007-го в «Амстора» вже було 19 магазинів на сході країни. Компанія будувала і проектувала там ще 22 торгові центри. Водночас, у менеджменті «Амстора» ніколи не було сильних фінансистів, які могли оцінити «стелю», коли компанія мала зупинитися із залученням кредитних коштів. Структура компанії залишалася непрозорою, системи обліку були на рівні 90-х років, гроші переважно виводилися «в кеш».

Це не могло не призвести до сумного кінця, але в період загального зростання споживання в Україні ритейлери стали «блакитними фішками» українського ринку, і Вагоровський мало думав про майбутнє. Водночас, він ніколи не допускав мажоритарного партнера в «кухню продажів», щоразу запевняючи того, що йому немає про що турбуватися, і що він сам знає, як «це все має працювати». Маючи меншу частку в бізнесі, Вагоровський завжди поводився, як його господар. Шифріна, звичайно, це не особливо влаштовувало, але, ймовірно, у той момент він був більше зосереджений на металургійному бізнесі, який приносив йому основний дохід.

Так тривало до кінця 2008 року. Почалася економічна криза. Гривня девальвувала, а разом із нею девальвувала купівельна спроможність населення в базових регіонах присутності мережі. Але ще більше девальвація вдарила по кредитному портфелю компанії, оскільки більшість позик, залучених на розвиток, було номіновано в доларі. Шифрін на той момент вже не міг врятувати ситуацію, оскільки українська металургія в той період також серйозно «просіла». У Шифріна, який влив у компанію, за скромними оцінками, приблизно 77 млн дол., очевидно, вже не було бажання продовжувати таке партнерство. Він хотів вийти з бізнесу або хоча б мінімізувати боргове навантаження, що виникло через «ефективний» одноосібний менеджмент партнера. Тому він вирішує звести Вагоровського зі своїм давнім знайомим у металургійному бізнесі й засновником «Смарт-груп» Вадимом Новинським. Вагоровські відчайдушно чіпляються за цю рятівну можливість. Як пізніше згадував сам Новинський, Володимир Вагоровський буквально «ночував» у його приймальні, умовляючи увійти в бізнес.

Борги групи компаній (ГК) «Амстор» на той момент досягали 300 млн дол., 85% із яких були кредитними зобов’язаннями в американській валюті. Сам Вагоровський був під слідством за контрабанду й підробку документів, це стало логічним завершенням спроб вести бізнес «у чорну». Зрозуміло, що Новинський особливо не горів бажанням купувати такий сумнівний актив. Втім, наполегливість старшого Вагоровського, разом із запевненнями Шифріна, зрештою завершилися успіхом, й у грудні 2009 року олігарх погодився стати партнером мережі.

Власне, сама угода, закріплена відповідним меморандумом, передбачала надання Смарт-Холдингом серйозної підтримки на поповнення обігових коштів, а також гарантій за кредитами в обмін на 70% пайову участь (Шифрін і Вагоровський передали Смарт-Холдингу 45% і 25% частки відповідно, зберігши у своїй власності по 15% групи). Сьогодні у своїх інтерв’ю молодший Вагоровський заявляє, що Новинський не виконав своїх зобов’язань за договором, нібито братам було обіцяно 110 млн дол. Але журналісти «розкопали» договір між майбутніми партнерами.

Ці колосальні суми (з погляду кон’юнктури ринку й негативної вартості компанії) там природно не фігурують, а з огляду на текст договору, покупець навіть перевиконав зобов’язання, про що свідчить інформація нижче.

Стрімкий розвиток

За даними джерел у МВС, яке розслідує конфлікт між акціонерами й зібрало широку доказову базу, впродовж 2009–2011 рр. Новинський влив у мережу живими грошима приблизно 30,5 млн дол., і це без урахування поручництва суму 50 млн дол. компаній Смарт-Холдингу перед банками (тобто всього понад 80 млн дол.).

Ці гроші надавалися «Амстору» як на безповоротній, так і поворотній основі й розцінювалися мажоритарієм як необхідна акціонерна позика для розвитку групи компаній. Водночас, нерозподілений прибуток, левова частка якого належала тому ж мажоритарному партнеру, реінвестували в розвиток мережі. Смарт-Холдинг жодного разу не розподіляв дивіденди «Амстора».

Завдяки цій підтримці до 2011 року фінансове становище мережі стало стійким, основний портфель кредитів було реструктуризовано, а розмір боргових зобов’язань, номінованих переважно в доларі, за період 2010–2013 рр. скоротився на 55 млн дол. З 2010 року мережа, до цього будучи суто регіональним оператором, базуючись переважно в Донецькому та Запорізькому регіонах, за підтримки мажоритарія починає експансію на інші регіони України.

Відкриття 2012 року першого магазину у столиці дає їй право позиціонуватися вже у статусі національного оператора. До 2012 року «Амстор» міцно закріплюється в топ-10 ритейлерів України за показниками прибутковості й торговими площами. У період із 2009 до 2013 року кількість магазинів під брендом «Амстор» зросла з 23 до 38. Надалі планувався вихід на ринок Західної України. Вартість сукупних активів компанії на початок 2014 року оцінювалася в суму приблизно 200 млн дол. (за курсом 8).

Характерно, що упродовж усього періоду партнерства зі Смартом Вагоровські, отримуючи чималу фінансову підтримку мажоритарія, фактично продовжували одноосібно керувати мережею. Позиція братів у спілкуванні з холдингом, як і у випадку із Шифріним, була простою — мовляв, ми створили цю мережу і знаємо, як вона працює. Менеджерів, призначувані в компанію Смарт-Холдингом і наділені функціями контролю бізнесу, різними способами ізолювали від фінансової та юридичної інформації.

Частково це стало можливим з огляду на довірчі стосунки старшого Вагоровського і Вадима Новинського. Володимиру він став навіть хрещеним батьком. Потрібно сказати, що цією довірою Вагоровські користувалися досить вміло.

Наполеонівські плани

Так було до 2013 року. Але на якомусь етапі у Володимира Вагоровського вникає «геніальна» ідея встановити повний контроль над зміцнілим бізнесом, залишивши з порожніми руками настирливого мажоритарія.

Вагоровському, мабуть, було дуже важко змиритися з роллю молодшого партнера в компанії, яку він розвивав, спритно користуючись довірою і, що найголовніше, чималими грошима партнерів. Найімовірніше, десь до кінця 2013 року брати розробляють чіткий план, як перевести всі напрями ГК «Амстор» (ритейл, дистрибуція, нерухомість (торгові центри) і будівництво (спецтехніка) на свої структури. Вони починають його планомірну реалізацію. Ідея була простою — виведення бізнесу на нові, повністю підконтрольні Вагоровському структури, зі збереженням боргового навантаження на старих компаніях, мажоритарієм у яких значився Смарт-Холдинг. До речі, інтереси Шифріна, з його 15% і витраченими 77 мільйонами доларів, за такого розкладу враховувати також явно не планували. Про це свідчить хоча б той факт, що в розпал конфлікту Шифрін виступив на боці Новинського.

Історія афери

Приблизно в березні 2014 року Вагоровські без повідомлення старшому партнеру створюють компанію ТОВ «Амстор Трейд», котра, за їхнім задумом, мала стати новою головною компанією мережі, на яку поступово піде не тільки бізнес ритейлу, але вся нерухомість і транспорт, що належали ГК. Хитрість полягала в тому, що назва нової компанії була практично ідентичною тій, створення якої було схвалено наглядовою радою мажоритарія за півроку до цього. У назві бракувало лише маленького дефіса. Погоджена юрособа називалася ТОВ «Амстор-Трейд». Це присипляло пильність мажоритарія й істотно спрощувало завдання пояснення перед ним своїх подальших дій. Так, наприклад, було з довгостроковою орендою 5 магазинів у мережі «Сарепта». Вагоровський отримав дозвіл у наглядової ради холдингу на цю операцію вартістю 35 млн грн. Ці гроші були взяті з обороту ТОВ «Торговий дім «Амстор».

Покупцем мала виступати «Амстор-Трейд», однак фактичним контрагентом у цій угоді виступив «бездефісний» клон Вагоровського. Для поповнення капіталу цієї пустушки надалі Вагоровські проводять низку сумнівних, з погляду закону, грошових операцій. Однією з таких, наприклад, була купівля торговим домом «Амстор» за вказівкою Вагоровського «сміттєвих» цінних паперів у якоїсь компанії ТОВ «Ланцелот» за 15 млн грн. Зазначені кошти після низки псевдооперацій, проведених за один день, у кінцевому підсумку, потрапили як позика на рахунки новоствореного «Амстор Трейд».

Це був своєрідний стартовий капітал, який використовувався для інституалізації клону (одержання ліцензій, дозволів та ін.). У цей же період Вагоровські створюють штучну заборгованість ТОВ «Амстор» перед своєю «Амстор Трейд». За ТОВ «Амстор» значилася вся нерухомість, що належала групі компаній (ГК) (де у Вагоровських була міноритарна частка), зокрема, основні активи — торгові центри. У майбутньому, у разі банкрутства ТОВ «Амстор», нова структура могла б легко претендувати на всі ТЦ.

До речі, не забувають у цей період Вагоровські і про більш нагальні, життєві питання. Так, наприклад, за даними ЗМІ упродовж 2014 року ТД «Амстор» за вказівкою Вагоровських перерахував частинами 24 млн грн на користь якоїсь компанії «Фоксвіпеймент», засновником якої була цивільна дружина старшого Вагоровського Валерія Бондаренко та її мати.

Далі ці кошти як позика було передано Вагоровському для придбання квартири в елітній столичній висотці на вул. Грушевського в Києві. Ми вже згадували цю висотку на початку статті, вона фігурувала на сайті журналістських розслідувань «Наші гроші». Також Володимир Вагоровський за рахунок коштів «Амстора» придбав особисто для себе елітний Mercedes вартістю 1,8 млн грн. Далі цей автомобіль було продано «Амстором» водієві Вагоровського за 550 тис. грн. Це була фіктивна угода, з метою залишити в особистому користуванні дорогий автомобіль.

З часом на «Амстор Трейд» Вагоровського було переведено весь cash-flow ГК, а постачальників і партнерів привчають до роботи з новим контрагентом. Юристи й менеджери Вагоровського проводять довірчі бесіди з пильними постачальниками, запевняючи, що нова компанія «біла», незважаючи на статутний капітал у кілька тисяч гривень, і тепер робота вестиметься тільки через неї. За даними співробітників мережі, у цей період отриманий від постачальників у магазини товар вже оприбутковували на «Амстор Трейд». Тобто створювалася своєрідна паралельна реальність із метою подальшого банального «кидка» старшого партнера. Для приховування своїх дій брати відключили підприємства ГК «Амстор» від системи 1С. Старший Вагоровський штучно створює ситуацію, за якої компанії, у котрих він є міноритарієм, перестають розраховуватися з банками за кредитами (з літа 2014 р.) і постачальниками за товар (з осені 2014 року), формуючи багатомільйонні заборгованості. У наслідок він буде «відправляти» всіх кредиторів до Смарт-Холдингу, мовляв, усі гроші там.

Угода з дияволом

Тим часом, ситуація на Сході країни істотно гіршала. Розуміючи, що в «каламутній воді легше рибу ловити», остаточно відбирати бізнес брати почали з 18 магазинів у зоні АТО. У жовтні 2014 року вони без відома мажоритарного акціонера реєструють у Донецьку компанію «Преміумторг», директором якої призначається Ольга Лобода, родичка дружини наближеного до Вагоровського тепер уже колишнього IT-директора ГК «Амстор» Сергія Черкасова. Зареєстрована також відповідно до українського законодавства компанія фактично працює у правовому полі ДНР. Про це свідчили як чеки, котрі викладали в соцмережі у грудні 2014 року пересічні покупці, так і документи, виявлені згодом міліцією під час обшуків у екс-менеджерів «Амстора».

Зрозуміло, що виторг із цих магазинів ніде офіційно не проходив, кажучи просто — привласнювався. За оцінками Смарт-Холдингу, може йтися про суми приблизно 100 млн грн. Про схеми роботи на окупованій території також писали журналісти Forbes (Україна), яким потрапила в руки роздруківка електронного листа регіонального менеджера в Запоріжжі Олени Сметани, де вона повідомляє директорам супермаркетів «Амстор», що з цього дня всі операції в зоні АТО переводяться на компанію «Преміумторг» (створена в жовтні 2014 року), а в Україні — на компанію «Амстор Трейд» (створена в березні 2014-го).

Провідником і консультантом у «нетрях» податкового законодавства неіснуючої республіки «ДНР» для Вагоровських став їхній давній приятель Вадим Бондаренко — людина, яка входила до тісного кола «младореформаторів»-втікачів Віктора Януковича. Цікавий факт, що Бондаренко через свою матір Ніну Іванівну був співзасновником компанії-прокладки й ТОВ «ВКФ Рекком», директором у якій колись значився відомий персонаж, колись «сепаратист № 1» Павло Губарєв.

Характерно, що Бондаренко, який очолював донецьку податкову, допомагав Вагоровському в податкових справах і раніше, за що отримував щедру винагороду. Так, ще 2012 року Вагоровські купують для нього за кошт ТОВ «ТД «Амстор» дорогий седан BMW 7, Бондаренко зі свого боку як подяка допомагає їм «ухилятися» від податків. Тепер же, вхожий у «високі кабінети» ДНР Бондаренко організовує для Вагоровських аналогічний податковий «дах», але вже у невизнаній республіці.

Переведення магазинів у зоні АТО на нову компанію без відома мажоритарного акціонера дав привід СБ і фінконтролерам від Смарт-Холдингу уважніше «подивитися» на діяльність міноритарія. До того ж, працівників у спішному порядку Вагоровські почали змушувати писати заяви про переведення в підконтрольні їм юрособи. Всі вказані факти шахрайства було розкрито. Вагоровський спочатку намагався виправдовуватися, придумувати низку доводів, чому він вчинив так чи інакше, а потім взагалі зник зі зв’язку. Одночасно він продовжував реалізовувати схеми з присвоєння бізнесу. Особливо активно він розвернувся в зоні АТО.

Учасники ринку, та і просто обивателі влітку 2014 року дивувалися, як мережа продовжує функціонувати й наповнюватися продуктами під час розгорнутих на території Донбасу широкомасштабних бойових дій. Як вона вибудовує взаємини з незаконними збройними формуваннями? Секрет був простий.

За свідченнями, отриманими від одного з екс-менеджерів компанії, який наближений до Вагоровських і перебував на той момент безпосередньо в Донецьку, йшлося про пряме фінансування терористів. Безпосереднім «комунікатором» у цьому питанні виступав регіональний керівник мережі В’ячеслав Глизнуца. Саме про нього йшлося в повідомленні МВС, яке було розміщене на сайті правоохоронців.

Саме він за вказівкою старшого Вагоровського постачав продукти й сигарети бойовикам, які стояли влітку на блокпостах у Донецьку й Горлівці. Продукти брали прямо зі складів «Амстора». Документально ці постачання не оформляли. Все списувалося як брак, бій чи зіпсований товар. За словами співрозмовника, у липні 2014 року керівник будівельного крила ГК «Амстор» Володимир Коробков за вказівкою Вагоровського передав у користування «ополченців» «Форд Транзит».

Надалі цю машину, оснащену важким стрілецьким озброєнням, неодноразово бачили на території Донецька. На знак подяки за подарований мікроавтобус керівництво ДНР видало Глизнуці В. А. спецперепустки для транспортних засобів. Вони використовувалися для безперешкодного пересування тимчасово окупованими територіями. На деяких документах красувався підпис нинішнього глави терористичної «ДНР» Олександра Захарченка. Справа, звичайно ж, не обмежувалася суто продуктами, сигаретами і транспортом.

Часом за безперешкодний проїзд і недоторканність магазинів терористам платили банально «кешем», стверджує менеджер компанії середньої ланки, який утік від розправи й ховався в Запоріжжі. З недавнього прес-релізу МВС стало відомо, що така «плідна» співпраця з бойовиками продовжувалася й восени-взимку 2014–1015 рр. Глизнуца не без відома Вагоровського узяв на фактичне утримання батальйон «Кальміус» та інші підрозділи, які свого часу штурмували легендарний донецький аеропорт.

У цей період, крім безперешкодного проїзду й торгівлі, влада ДНР як бонус дозволяє магазинам Вагоровських займати майданчики інших торгових мереж, які тимчасово припинили діяльність на окупованій території.

Всі ці факти фігурують у кримінальних справах, порушених управлінням СБУ в Запорізькій області, а пізніше головним слідчим управлінням МВС України. В обох випадках формулювання справ звучить як «фінансування тероризму». Глизнуці пред’явлено підозру і його оголошено у розшук. Забігаючи наперед, зазначимо, що пізніше керівною компанією магазинів по той бік розмежування стане «Мультиторг» (засновник — наближений до Вагоровського юрист Руслан Захаров).

Компанія нібито мала московські корені. Але наскільки це відповідає дійсності — питання, оскільки це міг бути захисний хід Вагоровського від діячів «молодої республіки», які вже поклали око на мережу.

Зовсім нещодавно сплив ще один цікавий епізод, який вказує на щільну інкорпорованість Вагоровських у коло людей, що зіграли важливу роль у становленні псевдореспублік на Сході країни. Під час обшуку в межах кримінальної справи згаданої столичної квартири старшого Вагоровського на Грушевського, співробітники МВС виявили нагородний пістолет SIG-Sauer P229, документи на який були підписані колишнім головним міліціонером Донецької області, який фактично здав Донецьк терористам, Романом Романовим. Нагадаємо, за словами відомої журналістки Соні Кошкіної, Романов був тим персонажем, який буквально за руку заводив Павла Губарева на останнє засідання тоді ще легітимної Донецької облради.

За даними джерел у МВС, цей бойовий пістолет був придбаний старшим Вагоровським, знову ж таки за незаконною схемою, в одній відомій українській збройовій компанії й пізніше легітимізований за допомогою Романова як нагородний.

Кульмінація конфлікту

У зоні АТО у мажоритарного акціонера «руки були зв’язані», а ось на території, яку контролює українська влада, Смарт-Холдинг провів низку дій, які дозволили йому захистити бізнес. У грудні 2014 року на зборах учасників відбувається усунення Вагоровського й менеджерів, із ним пов’язаних, від управління групою компаній «Амстор». І під Новий рік юристи мажоритарія відвідали всі ТЦ «Амстор», щоб оголосити керівникам про зміну менеджменту.

Вагоровські, як показали наступні події, були готові до такого ходу. Магазини захопили озброєні люди, які пробули у ТЦ до 9 січня 2015 року. За цей час було викрадено кадрову та фінансову документацію, зокрема, трудові книжки працівників, вивезено виторг, повністю зруйновано IT-інфраструктуру.

Крім того, незадовго до відкритої стадії конфлікту, що дістала широке висвітлення у пресі, Вагоровському вдається реалізувати низку принципових пунктів свого плану. У грудні 2014 року відбувається незаконний «продаж» за 3 млн грн торгової марки «Амстор» компанії ТОВ «Трейдкоммерц». У цей же період відбувається «продаж» і «переоформлення» товарно-матеріальних цінностей і обладнання магазинів «Амстор» на компанію ТОВ «Компанія «Укрлізпостач», яка надалі перепродує їх компаніям ТОВ «МДМТОРГ» і ТОВ «Енерго-консалт». І «Трейдкоммерц», і дві останні «фірмочки» пов’язані з компанією ТОВ «Несторг», контроль над якою повністю належить Володимиру Вагоровському.

В органах управління цих компаній фігурують екс-юристи та екс-менеджери «Амстора», що залишилися вірними Вагоровському. Всі ці схеми реалізовувалися групою юристів і менеджерів, на чолі з Дмитром Мінаєвим. Саме його прізвище озвучив один із юристів, який вирішив покинути угруповання Вагоровського й активно співпрацює зі слідством. За його словами, всі ці угоди були фіктивними, оскільки живі гроші під час перепродажів компанії не отримували, а зв’язок між самими компаніями у статутних капіталах було оформлено заставними схемами. Про це стало відомо пізніше, тільки під час розслідування правоохоронців.

Аналогічні схеми використовувалися під час виведення автотранспорту й дорогої спецтехніки, що числилася за компаніями групи. У цих «схемних» угодах із деякими відмінностями були задіяні ті ж компанії, які в кінцевому підсумку були пов’язані з тим самим «Несторгом». Методи виведення були стандартними — підробка документів заднім числом, корумповані чиновники тощо. Так, наприклад, було з 39 одиницями автотранспорту та спецтехніки ТОВ «Транс-Буд» (ГК «Амстор»), виявленої міліцією на автостоянці в Запоріжжі. Техніку вартістю 17 млн грн, нібито продану ТОВ «Консолідована будівельна компанія» (у керівництві числиться той самий Руслан Захаров), за допомогою правоохоронних органів намагалися незаконно вилучити й перепродати третім компаніям.

Як було встановлено згодом, технічні паспорти на цю спецтехніку були видані компанії «КСК» у так званій «ДНР» Донецьким експертно-технічним центром Держгірпромнагляду вже після того, як із Донецька було евакуйовано регіональне управління Держгірпромнагляду України. Водночас було підроблено печатки та підписи посадових осіб дозвільного органу.

Але ще смішніших момент щодо техніки ГК стався набагато раніше. У квітні 2014 року в розпал подій, пов’язаних з анексією Криму, Вагоровські, підробивши рішення вищих установчих органів мережі «Амстор» і без відома основних власників групи, перемістили 54 одиниці спеціальної будівельної техніки ТОВ «Транс-Буд» на територію Криму. Там техніку передали до статутного фонду ТОВ «Кримський пасаж» в обмін на 65% частки в зазначеній компанії. Засновником і основним власником ТОВ «Кримський пасаж» є Наталія Лапенко, — сестра депутата міськради Сімферополя від Партії регіонів, який завзято підтримував сепаратистів і згодом увійшов у правління громадської організації «Опора Росії» — Сергія Лапенка.

Отже, Вагоровські, ймовірно, розраховували взяти участь у грандіозному розвитку інфраструктури Криму, після його незаконної анексії Російською Федерацією. Однак ці плани не були реалізовані, оскільки ймовірний партнер Лапенко, користуючись зв’язками в оточенні самопроголошеного лідера Криму Сергія Аксьонова, просто привласнив усю техніку собі.

Сьогодні вся техніка вартістю понад 3,5 млн дол. і частина з якої перебуває в заставі банку ПУМБ, залишається на території окупованого півострова. Подейкують, що її планують активно задіяти у грандіозному «прожекті» з будівництва нового терміналу аеропорту «Сімферополь».

Всі ці факти вже стали надбанням правоохоронців, тому Вагоровський не поспішає поки повертатися з-за кордону, звідки він досі керував своїм угрупованням.

Розв’язка конфлікту

А що ж торгові центри «Амстор» і трудові колективи? Незважаючи на протидію Вагоровських, Смарт-Холдингу вдалося відновити інфраструктуру мережі. Заново також відновлювалася вся документація, ліцензії та ін. Генеральний директор Смарт-Холдингу Олексій Тимофєєв зазначив: «Ми виконали великий обсяг робіт із відновлення інфраструктури торгової мережі та пошуку співінвесторів для її розвитку. СМАРТ-ХОЛДИНГ зберіг колективи торгових центрів і інвестував у перезапуск магазинів понад 150 млн грн».

Нещодавно Смарт-Холдинг опублікував заяву, що досягнуто домовленості з FOZZY GROUP про реалізацію спільного проекту з відновлення роботи торгової мережі «Амстор» у повному обсязі. Йдеться про магазини, які розташовані поза зоною АТО. Магазини будуть працювати під брендом «Сільпо», водночас торгові центри «Амстор» збережуть свою оригінальну назву.

Оригінал новини за посиланням

Заявка на оренду

Подати заявку

Контакти


Відділ оренди


Лук‘янова Юлія
Тел. 0800302727
yuliya.lukyanova@eastsg.com.ua

Відділ маркетингу та реклами


Маркичева Катерина
kateryna.markicheva@smart-urban.com.ua 
 

Новини

ТЦ АМСТОР

Общая площадь ТЦ: 11 983,20 кв.м
Площадь супермаркета “Сильпо”: 7 508,79 кв.м
Арендная площадь у третьих лиц: 3 979,53 кв.м
Технические и подсобные помещения: 51,00 кв. м. ...

Докладніше
ТЦ АМСТОР

Общая площадь ТЦ: 16 318,76 кв.м
Площадь супермаркета “Сильпо”: 10520,44 кв.м
Арендная площадь у третьих лиц: 4 509,26 кв.м.
Технические и подсобные помещения: 0000 кв. м...

Докладніше
ТЦ АМСТОР

Общая площадь ТЦ: 11 554 кв.м
Площадь супермаркета “Сильпо”: 8 193,25 кв.м
Арендная площадь у третьих лиц: 2 596,86 кв.м.
Технические и подсобные помещения: 93,88 кв. м. ...

Докладніше
ТЦ АМСТОР

Общая площадь ТЦ: 11 609,6 кв.м
Площадь супермаркета “Сильпо”: 8 181,89 кв.м
Арендная площадь у третьих лиц: 2 517, 90 кв.м.
Технические и подсобные помещения: 110,00 кв...

Докладніше
ТЦ АМСТОР

Общая площадь ТЦ: 11 627 кв.м
Площадь супермаркета “Сильпо”: 7 282,19 кв.м
Арендная площадь у третьих лиц: 2 809,95 кв.м.
Технические и подсобные помещения: 340,78 кв. м. ...

Докладніше
ТЦ АМСТОР

Общая площадь ТЦ: 6 887,40 кв.м
Площадь супермаркета “Сильпо”: 6 077,96 кв.м
Арендная площадь у третьих лиц: 268,51 кв.м.
Технические и подсобные помещения: 35,00 кв. м. ...

Докладніше
ТЦ АМСТОР

Общая площадь ТЦ: 11 544,70 кв.м
Площадь супермаркета “Сильпо”: 8 087,17 кв.м
Арендная площадь у третьих лиц: 2 690, 95 кв.м.
Технические и подсобные помещения: 95,10 кв. ...

Докладніше
ТЦ АМСТОР

Общая площадь ТЦ: 13 429,70 кв.м
Площадь супермаркета “Сильпо”: 7 379,97 кв.м
Арендная площадь: 5 199,35 кв.м

Докладніше
ТЦ АМСТОР

Общая площадь ТЦ: 13 598,60 кв.м
Площадь супермаркета “Сильпо”: 6 916,22 кв.м
Арендная площадь у третьих лиц: 5 105,11 кв.м
Технические и подсобные помещения: 70,40 кв. м...

Докладніше
ТЦ АМСТОР

Общая площадь ТЦ (GBA): 6 275 кв.м
Площадь супермаркета “Сильпо”: 5 436,00 кв. м.
Арендная площадь третьих лиц: 253,50 кв. м.
Технические и подсобные помещения: 43,50 кв...

Докладніше
ТЦ АМСТОР

Общая площадь ТЦ: 13 568,1 кв.м
Площадь супермаркета “Сильпо”: 6 864,5 кв.м
Арендная площадь у третьих лиц: 5 569,49 кв.м.
 Технические и подсобные помещения: 561,50 кв. м...

Докладніше
ТЦ АМСТОР

Общая площадь ТЦ: 10 078,40 кв.м
Площадь супермаркета “Сильпо”: 3679,00 кв.м
Арендная площадь у третьих лиц: 5 442,10 кв.м
Технические и подсобные помещения: 0000 кв. м. ...

Докладніше
ТЦ АМСТОР

Докладніше
ТЦ АМСТОР

Докладніше